Майже соулслайк від творців Pokémon. Огляд гри Beast of Reincarnation

Студія Game Freak зробила те, чого від неї не чекали – велику action/RPG у постапокаліптичній Японії, з мечем, парируванням і без Nintendo як видавця. Для компанії, відомої передусім за іграми серії Pokémon, це геть інша територія та вихід із зони комфорту. Їхня Beast of Reincarnation має доросліший тон, більший масштаб і жанр, у якому студія ще не працювала. Лишається питання – чи витягують розробники такий формат.

Game Freak поза Pokémon

Beast of Reincarnation виросла з внутрішньої ініціативи у рамках інкубатора Gear Project, де співробітники Game Freak розвивають ідеї поза межами Pokémon. Звідти й вийшов Project Bloom, роботу над яким в студії розпочали близько 2020 року. Очолив команду Кота Фурусіма, який раніше робив лише ігри серії Pokémon, і відповідав за бойову систему, інтерфейс і звук.

Масштаб та формат для Game Freak незвичний, і студія не приховувала, що AAA-рівень власними силами не тягне. Звідси й модель розробки: невелика внутрішня команда задає напрям, а більшу частину роботи віддали зовнішнім студіям-партнерам. Видавцем стала не Nintendo, а Fictions – компанія, яка немає відношення до Pokémon. Цей набір рішень свідомо відводив гру від звичної для студії території.

Щойно з’явилися перші матеріали, до гри намертво приклеївся ярлик “соулслайк від творців Pokémon”. Постапокаліптична Японія, меч, парирування, вимогливі боси – усе це справді нагадувало Soulslike. А маркетинг радше підігравав цим очікуванням, ніж спростовував їх. Ось тільки такий ярлик лише приваблював увагу, але не пояснював, що це за гра.

Емма і Ку

Події Beast of Reincarnation розгортаються в Японії 4026 року, спустошеній Пошестю (Blight). Зараза перетворює тварин на ворожих істот, а більшість людей давно загинула. Рештки людства колись пересадили свої душі в машини, цих істот називають Големами (Golem). За тисячоліття більшість із них деградувала до майже бездумних автоматів, і саме вони, поряд із зараженими тваринами (Malefact), населяють цей світ як вороги.

Емма – вигнанка, одна з небагатьох, хто здатен вбирати Пошесть і обертати її на зброю. Ця ж Пошесть забрала в неї пам’ять і емоції, тож героїня проходить крізь історію майже без внутрішнього відгуку. Її супутник – приблудний пес Ку (гравці вважають, що це вовк, але розробники називають його саме собакою), з яким вони прямують зруйнованою країною до столиці.

Найкраще в грі – це дует Емми з Ку. Пес працює одразу на двох рівнях: у бою виконує команди й доповнює атаки Емми, а поза боєм шукає цікавинки та лишається живим компаньйоном, на якому тримається уся емоційна лінія. Тему студія формулювала прямо: тепло і водночас самотність спільної подорожі. Крім цих двох у Beast of Reincarnation не багато інших персонажів.

За настроєм гра відверто спирається на “Принцесу Мононоке” / Mononoke-hime Міядзакі Хаяо та NieR: Automata і не приховує цього. Від Studio Ghibli – образ зарослого, відвойованого природою світу й екологічний мотив. Від NieR – меланхолійний тон і відчуття тихого згасання цивілізації. Це відчутно й у музиці, яка звучить майже безперервно: приглушені, тужливі теми з протяжним жіночим вокалом, дуже в дусі NieR: Automata. Озвучення хвалять в обох версіях, японській і англійській, а беземоційність Емми зіграна радше як щось моторошне, ніж як млявість.

Історія при цьому не найсильніша частина Beast of Reincarnation. Світ насичений лором, і гра не поспішає розкривати передісторії персонажів. Та й сам сюжет довго набирає обертів, а коли набирає, іде передбачуваною колією. Багато сцен подано статично, простими діалогами майже без анімації, і це помітно збіднює подачу. Деякі діалоги так взагалі відбуваються по радіо з чорним екраном, а без субтитрів це взагалі виглядало б супер дивно. Тримає не інтрига, а стосунки між героями. Емма розкривається не одразу, тоді як Ку підкуповує з перших хвилин.

Парируй або помреш

Найсильніше в Beast of Reincarnation – бойова система, і вона стоїть на фундаменті Soulslike. Від піджанру тут також і звична основа: відпочинок і збереження на вогнищах-стоянках, де відновлюєш здоров’я і вкладаєш бали навичок, а щойно перепочив, вороги в окрузі відроджуються.

Удари у грі не діляться на слабкі та сильні. Це радше слабкий удар, та спецудар за рахунок шкали сплетіння. Разом вони складаються в комбінації подібно слешерам. Ці комбінації перетворюються на сильні прийоми із різного роду посиленими чи пришвидшеними ударами.

Парирування ж – прямий спадок Sekiro, тільки з куди щедрішими вікнами: майже кожну атаку можна й треба відбити точно в момент удару. Вдалі відбиття наповнюють шкалу приголомшення, після чого рядового ворога добиваєш одним рухом, а боса на мить розкриваєш для атаки. Легкою грою це не робить, але поріг входження значно нижчий, ніж в інших представників піджанру.

Ще більше полегшує старт перемикання рівнів складності. На рівні “Історія” Beast of Reincarnation перетворюється на двокнопковий слешер. Що може стати у пригоді, коли хочеться швидше пройти повторювані секції.

Другий бік бойової системи – Ку. Емма б’ється мечем у реальному часі, а команди для пса гравець обирає окремо: у цей момент час сповільнюється, і Ку виконує особливі прийоми. Виходить гібрид, де власні дії течуть безперервно, а накази Ку спрацьовують як окремі тактичні паузи. На цьому побудовані майже всі сутички – усе крутиться навколо того, як синхронізувати свій удар з атакою пса. Причому шкалу на прийоми Ку заповнює вдале парирування, тож обидві половини бою підживлюють одна іншу.

Проблема в тому, що навколо цього ядра автори Beast of Reincarnation нагромадили забагато. Дерево навичок величезне, і перші години просто приголомшують кількістю опцій. Стрілецька зброя, лук і арбалет, які за належного вкладення стають невиправдано сильною й ламають баланс. Пересуватися світом цікаво: Емма перекидає містки з рослин, чіпляється гаком, видирається на висоту – механічно дослідження вигадливе. Прикро тільки, що ця вигадливість часто впирається в порожнечу: видряпуєшся на вершину, а там нема нічого – ні предмета, ні ворога. Лише гарний краєвид навколо.

Той самий зелений апокаліпсис

Найбільше тягне гру донизу її світ. Beast of Reincarnation переносить нас у зарослу постапокаліптичну Японію, і перші години цей краєвид справді вражає. Але що далі, то очевидніше: локації міняються лише косметично. Це весь час той самий “зелений апокаліпсис”: руїни, оповиті рослинами. Різниці між регіонами менше, ніж хотілося б. Локації начебто відкриті, та по суті ведуть коридором від точки до точки, а вороги на них розставлені без особливої вигадливості.

Те саме з мешканцями. Типів ворогів небагато, і за десяток годин ти знаєш їх всіх. Ще гірше з босами: гра надто часто повертає тих самих суперворогів, лише трохи змінивши оточення чи набір атак. Битися з Нуші, величезними босами, заради яких ти і йдеш уперед, приємно рівно доти, доки не впізнаєш у черговому противнику вже пройденого. Ця компонента відчувається недопрацьованою: різноманіття бракує там, де воно потрібне найбільше. Склалось відчуття, що розробникам не вистачило часу чи то сил, щоб наповнити цей зелений світ.

До цього додаються технічні шорсткості. Камера – це чи не головна претензія майже всіх оглядачів. У тісних місцях і проти великих босів вона поводиться непередбачувано, постійно трясеться і радикально міняє кут в один момент.

Оптимізація – ще одне слабке місце. Просідання частоти кадрів, а подекуди брудна, нечітка картинка навіть там, де гра мала б виглядати ефектно. Навіть на консолях Beast of Reincarnation оптимізували посередньо. Сам Фурусіма вже публічно вибачився за неопрацьованість і пообіцяв патчі: на темп сюжету, продуктивність, розмір шрифту субтитрів і можливість пропускати катсцени. Тож частину проблем із часом, імовірно, вирішать.

Радше основа, ніж результат

Beast of Reincarnation створена з чудових складників, які не вдалося зібрати в одне ціле. Захоплива бойова система, зворушливий дует Емми та Ку, атмосфера. Але поряд з цим одноманітний світ, невелика кількість ворогів, повторне використання босів, технічні проблеми. Для першого великого кроку Game Freak поза межі світу Pokémon це радше міцна основа для розвитку, ніж вражаючий результат. З одного боку, гра доступна в Game Pass, що дозволяє без ризику ознайомитись з нею, а з іншого – якщо купувати її за повну вартість, то хочеться більшого, ніж Beast of Reincarnation здатна продемонструвати прямо зараз.