Ажіотаж навколо жанру friendslop-ігор розпочався під час пандемії коронавірусу. Це був непоганий спосіб врятуватися від загального божевілля та підтримувати зв’язок з друзями. Проте сьогодні такі ігри часом сприймають вже як проблемні. Магазини заполонили десятки, навіть сотні низькоякісних кооперативних ігор, головна ставка в яких робиться на те, що живе спілкування з друзями скрасить будь-які проблеми. Геймплею, керування, дизайну… Найсмішніше те, що такий підхід все одно частково працює.
Big Walk від студії House House, яка у 2019 році приємно здивувала гравців своєю провокаційною Untitled Goose Game, на перший погляд, може здатися черговим “френдслопом”, проте не кваптеся з висновками. Так, вона здатна довести компанії друзів до стану групового божевілля, але фундаментально Big Walk – це, без перебільшення, геніальний пазл, в якому, прямо як у найкращих іграх сучасності, цінується ваша креативність, допитливість та хист до пригод. А унікальним бонусом іде, мабуть, найцікавіше використання внутрішнього голосового чату серед усіх відеоігор.
| Гра | Big Walk |
| Жанр | кооперативна адвентюра, пазл |
| Платформи | Windows, PlayStation 5, Nintendo Switch 2 |
| Мови | англійська |
| Розробник | House House |
| Видавець | Panic |
| Посилання | bigwalk.game |
Під час запуску Big Walk зустрічає вас великим попередженням, що користуватися зовнішніми методами зв’язку чи навіть просто сидіти в одній кімнаті при проходженні гри не варто, бо це зіпсує враження. І я підтримую важливість цього попередження. Так, це створює деякі обмеження для пар чи груп друзів, які живуть разом, але повірте: подібні обмеження окупляться з надлишком.
Геймплейно Big Walk – це кооперативна пригода-пазл, в якій нічого зайвий раз не пояснюється. Гра спочатку викидає вас із товаришами у своєрідний хаб, який пояснює основи керування кумедними персонажами, а потім відпускає у дикий світ, сповнений секретів, таємних стежок та загадок, зрозуміти які часом не вийде ні з першого, ні другого, ні навіть з п’ятого разу.
З самого початку ви зіштовхнетеся з головним обмеженням гри: одиночним гравцям у Big Walk робити нічого. Гра дозволить трошки повивчати світ, але про що може бути мова, коли навіть кастомізація кольорів персонажів можлива лише в кооперативі, адже самого себе гравець не може розмалювати – потрібен пензлик та допомога іншого. Матчмейкінг у грі також відсутній, тож у випадкову сесію зайти не вийде. Це не можна назвати недоліком, адже інакше гра просто б не дарувала настільки шалено приємних емоцій, але про такі особливості варто пам’ятати перед покупкою.
Big Walk поєднує у собі одразу кілька жанрів і неочікуваних відсилань до популярних ігор, про які можна здогадатися лише під час проходження. Від “френдслопів” гра взяла кооперативні веселощі та хаотичний фізичний рушій. Ще більше в ній від асиметричних кооперативних пазлів у дусі We Were Here, Escape Simulator та сумісного режиму Portal 2. Найбільше мене підкорив той факт, що за духом гра максимально наближена до Elden Ring та двох частин The Legend of Zelda зі Switch. В ній неймовірне відчуття свободи та жахи до відкриттів. А ще ви будете частенько згадувати The Elder Scrolls V: Skyrim, але про це трохи пізніше.
Основна мета в Big Walk – вирішувати пазли, які розкидані на великому острові, збирати спеціальні об’єкти як винагороду, а потім за допомогою цих предметів активувати різноманітні можливості. Наприклад, поїзд, який допоможе курсувати островом, чи канатну дорогу, яка значно спростить підйом у гори.
Ніякого сюжету чи діалогів – тільки чистий геймплей, веселощі та інтелектуальне навантаження. Що вигідно вирізняє гру на тлі іншого схожого пазла (але вже для одного гравця) – The Witness. В останній теж потрібно досліджувати острів і самому здогадуватися про правила, проте там ви регулярно будете слухати пафосні цитати та дивитися не менш пафосні відео, пізнаючи дзен і велич буття. Big Walk не використовує подібних прийомчиків, дозволяючи вам власноруч створювати унікальні історії проходження. А переказувати ви будете не цитати Ейнштейна чи Біблії, а несподівані знахідки чи нетривіальні методи розв’язання проблем, які знайшли разом із друзями.
Якщо брати кожен пазл окремо, то жоден не здається занадто важким. Натисніть кнопку, натисніть дві кнопки водночас, розставте таблички у правильному порядку. Нічого надзвичайного. Але тут у справу вступає активне використання внутрішнього чату, який до того ж враховує відстань та матеріали навколо гравців. Відійдете занадто далеко – ніхто нічого не почує. Зайдете за стіну – і голос стане приглушеним або взагалі зникне. І тоді навіть банальні задачі набувають принципово іншого відтінку.
Кожний пазл пропонує нові методи спілкування та випробовує ваше порозуміння з друзями на міцність. Наприклад, в одній з головоломок один гравець може нормально казати все другому через динамік, проте другий здатен “спілкуватися” виключно завдяки вмиканню та вимиканню лампочки. В іншому пазлі вас із товаришем без зайвих попереджень розділить звукоізоляційна стіна, тому вам на ходу доведеться шукати спільну мову для пошуку виходу. В третьому взагалі потрібно показувати правильні комбінації жестами, причому на такій відстані, що одному з гравців доведеться розглядати іншого у телескоп.
І мені не вистачить слів, щоб описати, наскільки неймовірними та прекрасними стають навіть банальні головоломки при такому підході. Абсолютно кожне рішення стає унікальним, адже його основа – це ваші з друзями секрети, трюки, історії та стосунки. Розробникам з House House вдалося перетворити розв’язання пазлів на персональний, майже інтимний досвід. І за це вони заслуговують на овації.
Ще одна важлива фішка Big Walk полягає в тому, що всі ваші геніальні (і не дуже) ідеї зіштовхуються із суворою фізичною реальністю гри. Почнемо з того, що кожен гравець може нести в руках лише один предмет. Це може здатися дрібницею, але на практиці менеджмент “інвентарю” – можете сприймати його як безпосередньо ваш один предмет у руках, так і як усі предмети на групу гравців – перетворюється на окрему, повноцінну мінігру.
У світі розкидано безліч корисних речей, які допомагають у навігації та комунікації: паперові мапи, лазерні вказівки, компаси, мегафони, рації та ліхтарики. І ось ви стоїте перед вибором: що взяти з собою в похід? Якщо ви берете мапу, то вже не зможете нести ліхтарик. Якщо несете мегафон, щоб кричати друзям з іншої частини острова, у вас не буде вільних рук, щоб дотягнути до бази ключовий об’єкт-нагороду (які ми, до речі, між собою називали “спонжиками”, бо вони неймовірно схожі на ці предмети для макіяжу).
У Big Walk немає магічної бездонної кишені. Якщо ви кинули рацію посеред лісу, щоб взяти щось інше, вона там і лежатиме, поки ви не перезайдете у гру і вона не повернеться на точку спауну. Коли один із гравців вирішує подивитися мапу, інший буквально мусить стояти поруч і світити на неї ліхтариком, якщо дія відбувається вночі.
А ніч у Big Walk – це не просто косметична зміна освітлення. Це густа, непроглядна, фізично відчутна темрява. Без джерел світла загубитися можна за три секунди, і тоді гра миттєво перетворюється з веселої комедії на щось середнє між симулятором виживання та лімінальними просторами у дусі Backrooms. Кольорові, неприродні локації лише підсилюють це враження. Іноді стає настільки незатишно, що найрозумнішим рішенням буде просто зупинитися, сісти біля якоїсь випадкової радіостанції та перечекати темряву, обговорюючи з друзями, як минув день у реальному житті.
Сам острів – це також окремий, гігантський пазл. До того пазл дуже гарний: графіка нехай і не топова, але мальовничих пейзажів в грі вистачає. Вони до того ж створюють цікавий контраст з мультяшними персонажами. Мапа багаторівнева, заплутана q абсолютно не пробачає неуважності. У грі немає мінікарти, стрілочок чи маркерів завдань. Усі орієнтири – візуальні. Ви бачите химерну, яскраву конструкцію десь на вершині гори й просто йдете до неї, сподіваючись знайти правильну стежку.
Зважаючи на те, що ваші кумедні, різноколірні персонажі ледве вміють стрибати та бігають зі швидкістю качки, банальний шлях від точки А до точки Б часто генерує більше сміху і драматичних падінь, ніж самі загадки. Ось тоді ви й згадаєте всі уроки навігації з The Elder Scrolls V: Skyrim.
Гра офіційно підтримує сесії від двох до дванадцяти гравців. І хоча розробники непогано адаптували пазли під різну кількість людей (наприклад, висота кнопок чи кількість необхідних дій змінюється залежно від розміру вашої групи), помітно, що Big Walk розкривається на повну саме в масових походах. У дуеті деякі загадки можуть здатися трохи монотонними, оскільки вам доведеться виконувати низку однотипних дій, які б моментально розв’язала група з чотирьох-п’яти осіб.
Але з іншого боку, чим більше людей – тим гучніший хаос. Спробуйте організувати дванадцять дорослих людей, які одночасно намагаються перекричати одне одного у проксіміті-чаті, щоб закинути великий м’яч у кошик. Це нагадує спробу пасти котів. Але саме в цьому хаосі народжується та сама “кооперативна магія”, про яку інші студії можуть лише мріяти.
Через кілька годин ви помітите, як ваша компанія створює власну внутрішню мову. Оскільки в грі немає офіційних назв локацій чи предметів, ви почнете вигадувати власні терміни. Ви навчитеся комунікувати жестами (підняти ліву руку – це перший перемикач, розмахувати обома – це небезпека). Ви будете встановлювати власні правила і традиції, наприклад, святковий танець після кожної успішно розгаданої головоломки. І найголовніше – ви навчитеся довіряти одне одному.
Коли стоїш наосліп у звукоізольованій кабіні, а твій друг намагається морганням ліхтарика пояснити тобі пароль доступу – це рівень взаємодії, якого не досягають 99% сучасних ААА-ігор. Навіть незручності Big Walk перетворює на цікаві, веселі механіки. Це те, що так грозився зробити Хідео Коджіма в Death Stranding, а натомість вийшло у маленької студії з Австралії.
Big Walk має дуже чіткий фінал, і коли ви нарешті до нього дійдете, то гарантовано відчуєте той самий солодкий сум, який буває наприкінці ідеальної відпустки з найближчими друзями. House House взяли максимально базові відеоігрові механіки (дослідження, експерименти, радість відкриття) і перетворили їх на платформу для щирого, живого людського спілкування.
Називати все це “френдслопом”, в якому веселощі генеруються виключно через те, що гра погано працює або стимулює вас підставляти товаришів, – майже образа генія авторів. Big Walk – це неймовірно розумна, глибока і зворушлива пригода, яка поважає ваш інтелект і винагороджує за допитливість. Якщо ви зможете зібрати компанію друзів і умовити їх вимкнути Discord заради внутрішнього голосового чату – на вас чекає, можливо, найкращий кооперативний досвід цього десятиліття.
Що сподобалось
- геніальна реалізація чату, який стає повноцінною ігровою механікою
- розумні та креативні пазли без зайвих підказок
- чудове відчуття свободи та захвату першопроходця
- смішна фізична модель керування та менеджмент предметів
- гра блискуче генерує унікальні ситуації та вчить друзів довіряти одне одному
Що не сподобалось
- проходження лише вдвох може виявитися дещо монотонним
- вимушена відмова від Discord чи гри в одній кімнаті підійде не всім
Big Walk – це не черговий низькоякісний “френдслоп”, а глибока, розумна та надзвичайно емоційна кооперативна пригода. House House створили ідеальний майданчик для живого спілкування, який винагороджує за допитливість і дарує, можливо, найкращий спільний ігровий досвід цього десятиліття
